Закон України

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» — закон, ухвалений Верховною Радою України 25 квітня 2019 року.

Закон ухвалений 278 голосами народних депутатів. Проти голосували 38, утрималось 7, не голосували 25.

Закон підписали спікер парламенту Андрій Парубій і Президент України Петро Порошенко. 16 травня 2019 року закон було опубліковано Голосом України. Закон набув чинності 16 липня 2019 — через два місяці з дня його опублікування.

Раніше статус української регулював Закон України «Про засади державної мовної політики» (так званий «Закон Ківалова-Колесніченка») — цей документ фактично нівелював статус української мови як єдиної державної в Україні. Після Революції Гідності його намагалися скасувати, але тодішній спікер парламенту не підписав це рішення Ради, посилаючись на необхідність спочатку розробити новий закон.

Щоб замінити визнаний неконституційним «закон Ківалова-Колесніченка», був розроблений і ухвалений в першому читанні восени 2018 року законопроект 5670-д. У написанні проекту закону брали участь громадські активісти та експерти.

Закон передбачає створення таких інститутів:

• Уповноважений із захисту державної мови — слідкуватиме за дотриманням норм закону. Цьому чиновнику можна буде подати скаргу на порушення закону або ваших прав на вивчення української мови. Офіс Уповноваженого має вивчити та відреагувати на скаргу протягом 10 днів з моменту подання. 27 листопада 2019 року уповноваженою із захисту державної мови стала Тетяна Монахова, активістка та завідувачка кафедри журналістики ЧНУ ім. П. Могили.
• Національна комісія зі стандартів державної мови — центральний орган виконавчої влади, здійснюватиме опрацювання та утвердження стандартів української мови як державноїЗакон забезпечить пріоритетність української мови у більш як 30 сферах суспільного життя: зокрема у державному управлінні, ЗМІ, сфері освіти, науки, культури, реклами, послуг. Водночас, він є достатньо гнучким щодо застосування інших мов поруч з українською і взагалі ніяк не регулює приватного спілкування.^[4]
• Через страшенний опір ухваленню закону з боку проросійських сил у парламенті і суспільстві, а також популістська критика з протилежного боку, радикального, позначилися на його якості. Саме тому низку норм було пом'якшено, а деякі вилучені – наприклад, Службу мовних інспекторів, Центр української мови, Термінологічний центр української мови. А статус Національної комісії зі стандартів державної мови дещо понижено, і тепер вона координуватиметься Кабінетом міністрів України через Міносвіти.
  «Постраждала» також стаття 24. «Державна мова у сфері телебачення і радіомовлення»: 90% мовлення державною мовою на загальнонаціональних каналах після першого читання були зменшені до 75%, як у законі «Про телебачення і радіомовлення».